Зустрілися журавель
з лисичкою у лісі. Журавель каже: “Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе
научу літати”.— “Добре”,— каже лисичка. Прийняла його лисичка. От і живуть вони
у лисиччиній норі.Аж дізнались
стрільці, що в норі живуть журавель з лисичкою. Стали вони розкопувати ту нору.
Лисичка й каже до журавля: “Скільки в тебе думок?” — “Десять”,— журавель
відповідає.— “А у тебе скільки?” — “Одна”. А далі знов запитує лисичка у
журавля: “Скільки в тебе думок?” — “Дев'ять. А у тебе скільки?” — “Одна”.
Незабаром знов лисичка каже : “Скільки в тебе думок?” — “Вісім. А в тебе
скільки?” — “Одна”. Та так усе лисичка питає журавля, а той усе по одній
зменшує. А далі лисичка каже,— коли вже стрільці ближче почали копати:
“Скільки,— каже,— у тебе думок?” — “Одна,— відказав журавель.— А у тебе?” —
“Одна... Яка ж у тебе думка?” А журавель каже так: “Я ляжу поперед у норі і
затаюсь. Буду наче неживий. Вони мене й візьмуть у руки, почнуть роздивлятись,
то ти утікай. Вони кинуться до тебе — тоді й я полечу”.Докопалися стрільці
до журавля, узяли його в руки та й кажуть: “От тобі й на! Лисиця задушила
журавля... Киньмо його, то вже наш. Докопаймося ще до лисиці”. Тільки вони це
кажуть, а лисичка з нори — фіть! — пішла у ліс... А журавель — пррх! — полетів.Ото й почали вони
скликатися докупи,— журавель з лисичкою. Лисиця каже: “Куме!” А журавель:
“Кумо!” Лисиця каже: “Куме!” А журавель: “Кумо!” Лисичка й каже: “Гов!”Поскликалися вони
докупи. Лисичка каже: “Научи ж мене літати за те, що я дала тебе перезимувати,—
як у нас по уговору”.— “Добре,— каже журавель. Сідай на мене”. Лисичка сіла на
журавля, журавель піднявся вгору, так як за хату, пустив лисичку на землю та й
каже: “А що, добре літати?” — “Добре!” Журавель спустився до неї та й каже:
“Сідай на мене знов”. Вилетів журавель так як за хату, пустив її й питається: “А
добре літати?” — “Добре”.— “Сідай же ще на мене”. Лисичка сіла, а журавель
піднявся з нею високо-високо, так що й оком не бачити. Знов пустив лисичку
та й питається: “А добре літати?..” Дивиться — аж тільки кісточки лисиччині
лежать. Журавель покинув лисицю та й полетів собі.
І-шов дід лі-сом, а за ним біг-ла
со-бач-ка. Дід за-гу-бив ру-ка-вич-ку. От біг-ла миш-ка, по-ба-чи-ла ру-ка-вич-ку і за-ліз-ла все-ре-ди-ну: — Тут я бу-ду жи-ти! Ко-ли це жаб-ка пли-га-є та й пи-та-є: — А хто, хто в цій ру-ка-вич-ці? — Миш-ка — шкря-бо-туш-ка. А ти хто? — Жаб-ка — скре-ко-туш-ка. Пус-ти й ме-не! — І-ди!От у-же їх дво-є. Ко-ли бі-жить зай-чик...
ЖУРАВЕЛЬ І
ЛИСИЧКА
Рукавичка